НОСИЛЯНКА, КИ,
Носилянка, ки, ж. Одна изъ пары большихъ жердей для переноски сѣна. Вх. Зн. 42. Шух. І. 170.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 570.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НОСИТИ, ШУ́, СИШ, →← НОСИЛИ, СИЛ,